марьяна2012 | Дата: Вторник, 25.09.2012, 10:18 | Сообщение # 1 |
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 2
Статус: Offline
| Дуже люблю гумор. Він продовжує життя і вносить барви у річеньку буденності. Багато насолоди і сміху я беру з журналу «Дніпро» Хочу поділитись своїм улюбленим : У ювелірний магазин забрів якось Микита, задумавшись (бо йшов один), а не щоб щось купити. До нього й каже продавець, Що звалася Іришка: «Звернітъ увагу, покупець, - у нас сьогодні знижка. Відсотків цілих двадцять п'ять ви зекономте нині, я раджу вам кулон придбать в презент своїй дівчині» «Нормальна знижка - справді так», - Микита аж зітхае i додає враз сумно так: «Та дівчини не маю». Іришка дівчина була самотня та кмітлива, тож зразу в наступ i пішла: «Цеж як таке можливо? Ви гарний в профілі i у фас, нечоловік, а мрія, чом дівчини нема у вас, ніяк не зрозумію?» Микита зовсім засмутнів, став темним, як хмаринка: «Я б мати дівчину хотів -Не дозволяе жінка!»
|
|
| |
kos-ru | Дата: Понедельник, 01.10.2012, 21:44 | Сообщение # 2 |
Рядовой
Группа: Администраторы
Сообщений: 6
Статус: Offline
| Партійна квота
На виборах в комісії Іван – головою
Йому кажуть: «Чоловіче, Господь із тобою.
Не кумекаєш ти в цьому, ні бє і ні ме.
Чого став ти головою, ніхто не пойме.
Привселюдно позоритися тобі, що – охота?»
Той пихато надув щоки: «Це – партійна квота!»
То ж не дивно, що в дільниці вибори зірвали.
Одні чухались, а решта – просто позіхали.
Сутність байки лише в тому: закон такий є,
Що таку партійну квоту дурневі дає!
|
|
| |
kos-ru | Дата: Понедельник, 01.10.2012, 21:46 | Сообщение # 3 |
Рядовой
Группа: Администраторы
Сообщений: 6
Статус: Offline
| Бандурист
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. У неділю на могилу йшов співати бандурист. А назустріч бандуристу панський вискочив лакей. — Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей? Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони, Бо бандуру обчухраєм до останньої струни. Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай. — Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай. А як бовкнеш щось погане про персону про мою, Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую. Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван. Із широкого віконця витикає пику пан. — Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну… Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену. Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай: — З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. — Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім… Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. — Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір: — Щось почую незаконне — запроторю у Сибір! Бандурист поклав бандуру на притоптану траву. — Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу. І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал, Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал. Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі. Все добро моє — бандура та торбина на плечі. Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь, Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. Не співав у ту неділю на могилі бандурист.
Автор гуморески: Павло Глазовий
|
|
| |
kos-ru | Дата: Понедельник, 01.10.2012, 21:48 | Сообщение # 4 |
Рядовой
Группа: Администраторы
Сообщений: 6
Статус: Offline
| В кого батько розумніший
Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята. — А наш татко розумніший за вашого татка! — Чого ж це він розумніший? — Того, що наш татко Грошей вашому позичив отако багато. — Не хвалися, бо розуму в нашого хватає. Він як гроші позичає, то не повертає.
Автор гуморески: Павло Глазовий.
Балакучий Пилип
Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти, Де міліція районна. Як туди пройти? — А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать? Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять. — А дільничний де приймає? — аж трясеться тип. — Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип. Тут міліції ніколи не стрічав ніхто… — Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто!
Автор гуморески: Павло Глазовий
Болільник
Ой ховають болільника, а це вам не жарт: Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт. Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора. Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра. Раптом мертвий віко скинув, у труні встає Та й питає: — Хто там грає? Хто кому дає? — І сказав йому товариш, відігнавши мух: — Нашим знову наклепали. Спи вже краще, друг…
Автор гуморески: Павло Глазовий
|
|
| |